Хамада — це тип пустельного ландшафту, де поверхня майже повністю вкрита твердими скелями, кам’яними плитами, щебенем і галькою, а сипучого піску дуже мало або він майже відсутній. Така пустеля виглядає не як хвилясте море дюн, а як суворе кам’яне плато, висушене сонцем, вітром і часом. Хамади поширені в Північній Африці, на Близькому Сході та в районах Сахари, де природні умови особливо сухі й жорсткі.
Кам’яне обличчя пустелі
Коли люди уявляють пустелю, найчастіше бачать золоті бархани. Але значна частина пустельного простору зовсім не піщана. Хамада показує іншу сторону аридних ландшафтів: тверду, нерівну, майже безжиттєву поверхню, де пісок давно вивіяний вітрами, а на місці залишилися скелі, уламки порід і кам’яні рівнини.
Особливість хамади в тому, що вона дуже погано підходить для руху. Пішки йти важко через гостре каміння, перепади рельєфу, тріщини, сухі русла і кам’яні виступи. Для транспорту така місцевість теж непроста: шини швидко пошкоджуються, орієнтирів мало, вода майже відсутня, а спека вдень і холод уночі створюють додаткове навантаження.
Як утворюється хамада
Хамада формується там, де клімат довго залишається сухим, рослинність майже не захищає поверхню, а вітер і різкі температурні коливання поступово руйнують гірські породи. Удень камінь нагрівається, уночі швидко охолоджується. Через такі перепади породи тріскаються, кришаться і перетворюються на уламки.
Вітер виносить дрібні частинки пилу й піску, залишаючи важчі камені на місці. Так виникає поверхня, яку іноді називають пустельною бруківкою: вона ніби складена з кам’яних уламків, щільно розкладених по землі. Вода теж бере участь у формуванні рельєфу, хоча з’являється рідко. Після коротких, але сильних злив потоки прорізають яри, сухі русла і канали, які довго зберігаються в кам’янистій пустелі.
Основні ознаки хамади
- тверда кам’яниста поверхня без суцільного шару піску;
- скельні плато, уламки порід, щебінь і галька;
- майже повна відсутність дюн;
- дуже бідна рослинність або її повна відсутність;
- сильне вивітрювання порід;
- сухі русла, яри й тріщини після рідкісних дощів;
- різкі перепади температури між днем і ніччю;
- нестача води й природного укриття;
- складні умови для подорожей і пересування.
Чим хамада відрізняється від інших пустель
Піщану пустелю легко впізнати за дюнами. Гравійна пустеля складається переважно з дрібнішої гальки й щебеню. Хамада ж має більш тверду, скелясту основу. Вона часто виглядає як кам’яне плато або розбита поверхня з оголеними породами. Саме тому її рельєф здається суворішим і менш “рухомим”, ніж у піщаних районах.
У піщаній пустелі ландшафт постійно змінюється під дією вітру: дюни зміщуються, форми оновлюються. У хамаді зміни повільніші, але не менш сильні. Тут працює не м’яке пересипання піску, а довге руйнування каменю. Це ландшафт, де час помітний у тріщинах, шарах породи, обвітрених виступах і сухих долинах.
Де трапляються хамади
Найвідоміші хамади пов’язані з Сахарою, але подібні кам’янисті пустелі є і в інших сухих регіонах. Вони формуються там, де мало опадів, сильна сонячна радіація, активний вітер і слабкий ґрунтовий покрив. Для людини такі території здаються порожніми, але для географа вони дуже інформативні: за камінням, формами рельєфу і слідами ерозії можна зрозуміти історію клімату й давніх водних потоків.
